Сонце лоскоче обрію пятку
А він розмінявши четвертий десяток так само чекає
В лукавій, ігристій траві
Русяву тендітну веселу свою віз-аві.
Вони поза зоною і стільникові лещата
Не зріжуть їм сутінок криваву смугу,
Перепоною холод не стане і ковдрова шмата
Мурашок зрадливих втамує невчасну напругу
Дарма, що той дотик,неначе заліза цілунок
І що зморшок малюнки вкривають помалу
Обличчя.
***
© Copyright: Алина Демчук, 2022
Свидетельство о публикации №122102700520
Свидетельство о публикации №122102700520
Рецензии