Млявість твоїх вікон
Не пускає мене додому,
І ноги як з пластиліну,
І ліпить з них форму втома.
У площині гучних аудиторій,
Ми вивчені координати:
Ти - ікс,а я - ігрек, у нашій історії
Допустимих значень багато.
Ти завжди підмет у спільному реченні,
Усе називаєш своїми словами,
А я є твій присудок, дію приречено
Конкретизую бажання між нами.
Я поглядом спраглим твоїх жовтих вікон
Мозолю п’янку порожнечу..
І не наважусь постукати в двері
Пробач мою недоречність.
Чи ти цього хотів?
У м’ясорубці днів
Те, що у грудях зліва,
Раптом посивіло…
***
© Copyright: Алина Демчук, 2022
Свидетельство о публикации №122102700477
Свидетельство о публикации №122102700477
Рецензии