Незагойні рани
Поттера,
Все всередині уяви,
Всі хмари
Присипані росою,
Зі свідомості чужий стікає хміль,
Пахне імлою, смолою,
Берестою.
На бересті писали закони,
Та тільки татарського роду
Вони не торкалися.
Тисячі років поспіль
Стою поряд с тобою,
А ти вдаєш, що ми
Не віталися.
Та віталися, віталися поглядами вогненно-рясними,
Ми здіймали стелі, сміялися долі в обличчя.
Ти не маєш бути там,
Де ліфтери й монтери,
Твоє справжнє місце - там,
Де музейний пил та відчай.
Рана незагойна -
Почуття платонічне.
Стрімголов воно
Набирає швидкості й інтенсиву.
Згадую тебе в тихій залі, де знову читаю притчі
Для атеїстів, тебе ледь вписавши курсивом.
Незагойна
© Copyright: Марина Чиянова, 2022
Свидетельство о публикации №122102606801
Свидетельство о публикации №122102606801
Рецензии