Така мінорна, депресивна мряка...
піти б у себе... краще до весни.
Всю ніч в сусіда вив старий собака,
оглушений сиренами війни.
Я наче той собака... лиш не вию...
від вибухів і спалахів,- трясе...
в маршрутці вчора протягнуло шию
так, що сьогодні бісить геть усе.
Не вчіть мене : про доброту і дЯку
самій упору книги видавать...
та, Господи, заткни урешт собаку,
або пошли їй смерті благодать.
Бо те виття без бомби доконАє...
ох і болить же шия! Хоч завИй!
І небо розтинають дронів зграї,
і біль уже діставсь до голови.
Осіння сірість з сирістю докупи...
сусідський пес замовк... заснув, мабУть...
тулюся до розпаленої груби,
щоб від тепла цілющого заснУть.
Осiння депресивна мряка
© Copyright: Ева Сокол 2, 2022
Свидетельство о публикации №122102602765
Свидетельство о публикации №122102602765
Рецензии