Аничка плелася з університету стежиною, де квітне магнолія білими великотюльпанними видивами,
щоб наситити поглядом душу, насипати тієї радості бачити в серце,
щоб раділо,
щоб трохи забуло,
що саме, самотнє,
тче плай життєвий поволи годинами, днями,
допоки так буде,
доки не буде тулитися до любого плеча,
до плеча любленого,
якого не треба заставляти себе любити,
а коли кохання — є самою суттю її, ознакою її спраглої душі.
Напитися, як же хочеться напитися взаємністю,
щоб бути по вінця наповненою почуттями,
які в'яжуть дві душі в одне ціле
14.16
26.09.2022
напоiти душу
© Copyright: Гелена Смилянская, 2022
Свидетельство о публикации №122102305832
Свидетельство о публикации №122102305832
Рецензии