Затишшя дивна рiч
Синє небо,
пливе хмаринка угорі.
Летить листок кленовий.
І хтось читає заповіт,
надію відчуває в слові.
І слова нанижуться намистом,
тоненьким бісерним рядком,
про правду чисту,
і вразливе не навмистно,
загляне в зоряне вікно.
Відкриє старовинну скриню,
в барвінку світле полотно…
Колись згадаєшь мене, доню…
І шепче осінь знову за вікном
Свидетельство о публикации №122102305217
Игорь Ярин 23.10.2022 17:39 Заявить о нарушении
добрим словом, щоб...
мальви, стежка у тумані,
щей місяць зійшов
все моє куди не гляну...
Привіт.
Галина Би-Локур 23.10.2022 18:31 Заявить о нарушении