Виддзеркалення
Як вона, плечіма знизую,
Посміхаюся так само…
Як в люстерко гляну зблизу я,
Віддзеркалюється мама…
Відбула у вищу тишу скла,
А коли знялася в небо,
Світлий лик мені залишила
На здогадку після себе.
Щоб беріг від нісенітниці
Аж до кроку в небуття,
Де й моє колись засвітиться
Задзеркальне відбиття.
Свидетельство о публикации №122102304277