Лина Костенко. Заката солнце, кланяюсь за день!

Лина Костенко. Вечірнє сонце, дякую за день!
Лина Костенко. Заката солнце, кланяюсь за день!

Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.

*   *   *   *   *   *   *               







Заката солнце,благодарю за день.
Заката солнце, спасибо за истому.                     
За тех лесов божественный Эдем,
И за ромашки у дороги к дому.
За пробужденье, солнечный зенит,
За обожжённые мои зениты,
За то, что завтра здесь земля взрастит,
За то, что раньше было собрано, добыто.
За небо в небе и за детский смех,
За то, что можно, и за то, что нужно,
Заката солнце, кланяюсь за всех,
Ничем не осквернивших свою душу.
За то, что вдохновенья ждать не лень,
За то, что в мире крови не пролито,
Заката солнце, кланяюсь за день,
И за потребность в слове, как в молитве.