Лина Костенко. Львовские голуби

Лiна Костенко. Львівьскі голубі
Лина Костенко. Львовские голуби.
Пер. с украинского Иды Дубровской


Львівьскі голубі

Тінь чорна стрімко падає униз -
то білий голуб так злітає вгору.
Проспект пташиний, сонячний карниз
вінчає строгі лінії собору.

Строкаті ритми вулиць і юрби,
дахів похилих старовинні плечі.
Над містом розмовляють голуби.
Про що, не знаю. Про цікаві речі.

Про той собор. Про людство. Про війну.
Про білий світ, про небо з далиною.
А може, він голубці каже: - Ну,
як я літав, ти скучила за мною?

Львовские голуби

Тень чёрная метнулась резко вниз,
то белый голубь полетел в просторы.
Проспект пернатых, солнечный карниз
венчает формы строгие собора.

Цветные ритмы улиц и толпы,
покатых крыш дряхлеющие плечи.
Над городом воркуют голубки.
О чём, не знаю. Их так чудны речи.

Про тот собор, людей, и про войну,
Про белый свет, про небеса без края.
А, может, он голубке шепчет: - ну,
когда летал, ты обо мне скучала?