На волю Божу... Пер. Риммы Батищевой

Я тут окремішньо царствую
Під пізнім Осені шатром...
І домно стежечку торую
Щодень закоханим пером

Від страдництва - аж до терпіння,
Від досвіду - аж до надій...
Мовчанню стриманого вмінню
Навчаюсь у стрімких подій...

Як скреслий день запалить зорі,
То пошепки скажу тепер:
Нема у світі того горя,
Щоб час із пам'яті не стер...

Віддавшись знов на Божу волю,
Впливу в безжальну круговерть,
Бо вже нема такого болю,
Який не втамувала б смерть...

                Перевод - Риммы Батищевой

Я здесь обособленно царствую
Под Осени поздней шатром…
И дома над строчкою властвую
Влюблённым навечно пером

От творческих мук – до терпения,
От опыта – вплоть до надежд…
Молчанью о скрытом умении
Учусь верно видеть мятеж…

Когда зажигаются звёзды,
Шепчу я тихонько в тот час:
Нет горя в событиях грозных,
Чтоб памяти факел погас…

Отдавшись опять Божьей воле,
Вхожу в маеты круговерть –
Ведь не существует той боли,
С которой не справится смерть…