Н. Бидненко
Цієї ночі сміх наснився твій,
Що розливався ніжним оксамитом…
Гірка сльоза скотилася з-під вій,
Бо за розлуку сплачене вже мито.
Цієї ночі снився голос твій
І пестив у душі тендітні струни.
Але тут вторгся зимний вітровій
Й байдужості мене поранив струмом.
Чому ж ніколи не наснишся сам,
Далекий, наче сонце на орбіті…
У споминах: пташок веселий гам
У тім щасливім незабутнім літі.
***
Этой ночью смех приснился твой,
Он разлился нежным бархатом...
Горькая слеза скатилась из-под ресниц,
Ведь за разлуку уже оплачена пошлина.
Этой ночью снился голос твой
И ласкал души хрупкие струны.
Но вруг тут вторгся зимний ветровой
И безразличия меня ранил током.
Почему же никогда не снишься сам,
Далёкий, как солнце на орбите...
В воспоминаниях - птичек весёлый гамм
В том счастливом незабываемом лете.
Этой ночью
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2022
Свидетельство о публикации №122102007679
Свидетельство о публикации №122102007679
Рецензии