Кленовий листочок

Від вибухів, наче й земля у жахливій агонії,
не те, що забувший про війни, розслаблений люд.
Хлопчина у формі поклав мені в теплу долоню
кленовий листочок - осінній, прощальний етюд.
- Ви схожі на маму. Вона така ж світла і мила...
Була... під завалом не вижив в той вечір ніхто.
А в мене неначе відтяв хто розправлені крила...
на згадку про маму лишився кленовий листок.
Ось номер мобільного. Може... подзвоните якось
і скажете : "синку, тримайся!", як мама колись...
хоча, там де буду, мобільна не дуже то якість...
в той вечір проклятий до мами я не додзвонивсь.
Я просто його обняла... мов була його мати,
котра проводжає синочка свого на війну...
Було так природньо дитину чужу обнімати
і бачити першу в волоссі його сивину.
За місяць в бою він загинув. Листочок і нині,
неначе святиню, у рамочці я бережу...
нічого не має дорожче тієї святиці,-
колись своїм внукам про цінність її розкажу.