Спiвчуни

Як настануть часи лихоліття, війни,
Мов сучасні симптоми чуми,
Звідусіль виповзають вони - співчуни,
Що давали за мирних часів хабарів
Одне одного крили снарядами слів
Будували плоти з конкурентських голів.
Відтепер кожна бісова шавка
Треться біля мейнстрімної лавки.
И вихляє своїм лицемірним хвостом,
Ставить смайлики-сльозки під кожним постом
Особливо коли вже немає когось у живих -
Як злизало паскудників злих.
Всі найкращі слова їх - для ранених, вбитих,
Тих, кому б іще жити і жити,
Для зґвалтованих, закатованих,
Стиснутих у полоні оковами.
Для живих - тільки осуд, прокляття і мат
Для вцілілих - презирства й ненависті град,
Що зробити, щоб змовкли ви, змії гримучі?
Може, поруч лягти з тим дівчам, закатованим в Бучі?
Пішки йти у Гостомель, Ірпінь, Тростянець,
І поповнити списки загиблих сердець?
Заплатити життям, щоб отруйні роти
Стали ладанками доброти?

...Це істерика, вибач. Я смерть не прийму,
Але все ж запитаю - ЧОМУ
Вам потрібні всім виключно жертви,
А без них вся любов ваша - мертва?...