Не вивожу, пробачте. Забагато усього.
Мені, схоже, не стати сили духу взірцем.
Хочу сну й забуття. І на розбиту дорогу
Згодна впасти вже зараз, згодна впасти мерцем.
Забагато емоцій, негативу і болю
І замало секунд, аби вдихнути життя
Та щоразу стискаю в кулаки свою волю,
Бо інакше доб'ють свої й чужі почуття.
Зіб'ють, спалять. І я себе дозволю їм збити?
Розтискаю долоні, від напруги німі.
Догорає усе, що тільки може горіти
Лине попіл в гарячій і примарній зимі.
Як полине у небо, та й до сонця дістане,
І засяють промінням колись мертві серця.
І душа обгоріла диво-птахою стане,
Що пройшла всі випробування до кінця.
Випробування
© Copyright: Анита Левицкая, 2022
Свидетельство о публикации №122102002030
Свидетельство о публикации №122102002030
Рецензии