Як змінились із ніг на голову
Наші звичні картини світу
Королі вмить всі стали голими,
І зимою повіяло літо.
Як життя закрутило колії -
Не насниться таке й серед ночі.
Є лиш віра, і мрія, і воля є.
Надто пізно відводити очі.
Подивись! Хтось кидає у спину
Віроломно отруйні ножі.
Хоч і знав ти його, ще дитину -
Відтепер ви навіки чужі.
Подивись! Хтось бере твою руку,
Не питаючи зайве, поміг.
Ділить навпіл весь біль твій і муку,
Від грози і негоди зберіг.
І провів крізь найдовші зими,
Не залишив у скрути час.
Став цей хтось твоїм побратимом,
Хоч і бачив тебе в перший раз.
Все змінилось до невпізнавання
І назавжди змінилися ми.
Нещодавні присяги й зізнання -
Все це просто фальшиві шуми.
Стали зайвими слава й почесті,
Тільки б знову навчитись радіти!
Колись жили заради творчості,
А тепер - творимо, щоб жити...
Творимо, щоб жити
© Copyright: Анита Левицкая, 2022
Свидетельство о публикации №122102001989
Свидетельство о публикации №122102001989
Рецензии