Носити вишиванку

- Чи гідна я носити вишиванку?
Не героїня я і не свята.
Я, як і всі, боялась того ранку,
Як від ракет здригнулися міста.
Упала і з останніх сил хапалась
За чорні стіни, як останню твердь.
Сьогодні я раділа й посміхалась,
Хоч іще вчора мріяла про смерть.
Чи можу я казати про ті речі,
Про ті жахи, що не пережила,
Так, щоб було хоч трохи це доречі
І у своїх не викликало зла?
Вплітаючи у коси дикі квіти,
Що літо в дар щороку нам несе,
Як можу я життю тому радіти,
Коли хтось інший втратив геть усе?
Чи в праві про героїв я співати
Красивих, надихаючих пісень,
Коли сама - не лікар і не мати,
А просто славлю їх за тихий день?
Чи гідна я назватись - "Українка"?..

- Так, гідна, моя дівчинко. Повір!
Твої маленькі, але сильні вчинки
За кроком крок для всіх наблизять мир.
Жартується - жартуй, сміється - смійся.
Як боляче - кричи, лютуй і плач.
На вихідних, як маєш час - розвійся,
І годі вже казати всім "пробач".
Хто винні - ті не молять в нас пробачень,
А тільки підіймають нас на сміх.
Я тут, з тобою. Годі звинувачень
І війн виснажливих поміж своїх.
Як будем всі триматися за руки,
Позбудемось роздорів і зневір -
Попри усі тривоги і розлуки,
Нас не здолає триколорний звір.