Тут, зараз

Завтра буде все кращим - так вірили ми
З понеділка - усім старим звичкам відбій,
А сьогодні зав'язли в безодні зими,
Повсякденних турбот ледь тримаючи стрій.

Ми чекали, невпинно чекали на щось.
На суботу. На літо. На кращє життя.
Слово "потім" за звичку у нас повелось,
Тільки "потім" вже зараз. Нема вороття.

Як засяяло небо вогнями смертей,
Запалали тіла, затремтіла земля,
За прилітом приліт забирало людей -
З ними - як ненароджене ще немовля,

Помирали в них мрії, ідеї, слова,
Розчинялись надії іще у живих.
Не сприймає жахіть тих важка голова -
Кожен вірити хоче, що то не про них.

Та реальність нестямно кричить звідусіль.
Кожен день може стати останнім для всіх,
Мирний день вартий тих непомірних зусиль,
Що свої докладають заради своїх

Як не житимем зараз, коли вже тоді?
Як не зробимо те, що боялись завжди?
Вчора плили в очікувань сонній воді,
А тепер - тільки дії під дулом біди.

Тут і зараз - лиш так відтепер є життя
Все наживо - і щастя моменти, і біль,
Як востаннє, погострені всі відчуття.
Цукор став ще солодший, солоніша сіль,

Поцілунки палкіші, міцніше вино,
І провина вцілілого, і дика злість.
Після довгих розлук - щирі зустрічі знов,
І журба за домівкою, як тихий гість.

Все, що можна відчути - відчуй, проживи!
І розсіється темрява, сонце зійде,
Та зігріє, як мати, промінням живим
Загартованих кров'ю й сльозами людей...