Коли-небудь

Коли-небудь ми перестанемо ставити
Цей страшний тег #українавійна.
І небо спокійне ми будемо славити
В тихих полях золотого зерна.

Коли-небудь зникнуть канали з новинами,
Згаснуть на інформаційному тлі.
І зникне з живих той, що зараз за спинами,
Вбивчий наказ віддає з-під землі

Дзвінкою росою, струмками невпинними
Знов розіллються в душі почуття.
Засяють не горем, а щастя перлинами
В поглядах втомлених сльози життя.

Тоді ми, напевно, вже іншими станемо
Хтось, може, ні, хтось - ніколи, нажаль.
Хто з нас залишився з глибокими ранами,
Кого навіки проводимо в даль...

Колись стихне звук завивання тривоги,
Замовкнуть сповіщення: всім в укриття.
Зустрінуться рідні, спочинуть з дороги
І знов повернуть собі мирне життя.

Настане той день, коли морок розсіється,
Стане минулим запекла війна
Замерзла земля знов любов'ю зігріється
Миром зустріне нас тепла весна.

Звичайно, не всім усміхнеться удача,
І хтось вже не з нами - невидимий птах.
Якщо того світлого дня не побачу -
Ви просто згадайте мене в цих рядках...