Мабудь так треба

Ще на Землі надійні є місця? –
Від себе не сховаєшся ніде!
І навіть, тимчасове забуття,
Не їде з глузду, а тихесенько іде…
Питаючи щомиті – звідкіля
Взялася ненависть до нас у тих сусідів?! –
Аж  відповідь звучить, немов  здаля,–
Спитай у куль, ракет та у «шахідів»…
Вони вбивають тут саме життя!
І залишають по собі руїни.
По різні боки – навіки! Без вороття! –
Їм не здолати Велич України!!!
Не стерти пам’ять, не скорити цей Народ!
Ми – ті Атланти, що тримають Небо!
Козацький Рід здолає тисячі негод! –
Тримаймось, КОЗАКИ, мабудь так треба!!!


Рецензии