Родительский дом

   Н.Природня
Я промовчу. Я не скажу нікому,
Яка  печаль вирує у душі.
Вже вкотре я приїхала додому -
В пустім дворі рубаю спориші.

Моя ти мила батьківська хатино,
Чи можеш чим зарадити, скажи?
Я стільки літ самотня сиротина,
Я все життя злидарка край межі.

Стежина в'ється від воріт до хати.
Така гнитюча тиша, аж дзвенить.
Не зустрічає на порозі мати.
І тільки вітер в листі шелестить.

Всевишній Боже!За яку провину
Таким життям покарана душа?
Ні матері, ні батька, ні дитини...
Лиш самота в дрімучих споришах.

***
Я промолчу. Я не скажу ни слова,
Какая боль бунтует на душе.
Который раз приехала я к дому -
В пустом дворе по пояс в спорыше.

Мой дом родной, скажи, помочь чем можешь?
Что можешь посоветовать, скажи.
Я сколько лет в сиротстве одинока
Сижу, как нищенка я на твоей меже.

Тропинка вьётся от ворот до дома
И тишина такая, что звенит.
Не встретит на пороге меня мама,
И только ветер в кронах шелестит.

Всевышний Бог мой! Какой грех надо
Такой судьбой и долей наделить?!
Ни мамы нет, ни папы, ни отрады.
Лишь одиночество.  Да спорыши.


Рецензии