Пiтьма

 Шестимісячне ненароджене, моє лагідне, ніжне дитя.
 Я померла з тобою, спустошена. Поряд батько, наш кіт і пітьма.
 Я в обіймах загинула милого, твого тата Богдана, що спав. 
 Камікадзе іранський непроханий наші душі розчавив, зломив.

 Шестимісячне ненароджене, ти заснуло тепер назавжди. 
 В дім влетіла ракета - знак скоєння тероризму і вбивства шляхів.
 Я хотіла тебе і молилася, щоб з'явився ти скоро на світ.
 Потекли сльози, вени і речення. Всесвіт мій впав донизу і зник.

 Шестимісячне ненароджене, я любила тебе з кожним днем.
 Тепер разом ми, поряд, запрошені в рай до Бога, у вічний політ.
 Не повинні були ми зненацька так не дожити священних років.
 Понеділок. Сімнадцяте в осені. Лютий жовтень жорстоко загубив.

 Шестимісячне ненароджене, моє світле, жадане дитя.
 Ти не бачило Києва, потягів. Лейтмотивом лиш стала війна.
 Ми утрьох, а четвертим став котик наш. Ми зникаємо, голос пропав.
 Тільки смерть розкриває долоні всі. Звук шахіда, що поряд літав...

 17. 10. 2022.