Я боюсь, хоч не повинна,
Я тремчу, мені болить.
Сльози. Стерлися коліна
Боже, що мені робить?
Я молюсь, кричу і плачу
В небо руки підійма
Ти ж моє серденько бачиш
Боже, сили вже нема!
Бачиш? Віра похитнулась,
Відчай в стомлених очах,
Я у смуток зодягнулась
Огортає сердце страх...
Ворог все не спить, лютує
Мов зірвався з ланцюга,
Обкрадає та руйнує,
Де стає його нога.
Лиш тоді, коли стихаю,
Чую голос пресвятий:
"Я тебе люблю безкраю
Ти завжди в руці моїй."
Схлипуючи посміхнуся,
В небо гляну як завжди,
Довіряти й досі вчуся
Далі, Господи, веди.
Твоя милість нескінченна,
Твоя щедрість й доброта,
Я в Тобі благословенна,
А без Тебе сирота...
16.10.2022
Я боюсь, хоч не повинна
© Copyright: Люба Охман, 2022
Свидетельство о публикации №122101706464
Свидетельство о публикации №122101706464
Рецензии