Щось світле сягнуло найнижчих шарів атмосфери…
Щось надто веселе для ранку осіннього дня,
в якому мене підіймають туди Кордільєри,
де тінь індіанця танцює на білих вогнях.
Я знаю - це квітень, що в жовтні приходить до Чілі!
Він ніжно вкриває цей світ обережним теплом
й дарує на згадку про темряву посмішки милі
з портретів у рамах над взятим в оренду столом…
Невимовна тиша за обрій розгублено кличе,
щоб там, серед гір, розчинити мене у собі,
а я, вже розкутий, застряглим у мороці зичу
миттєвостей радості в їхній одвічній журбі…
І все, мов спочатку: просте, а, відтак, безголосе,
плететься зі мною по шляху гірського змії,
щоб десь на Вкраїні кохання занурилось в роси
і знову шукало дорогу до серця її…
Щось-хтось
© Copyright: Александр Ноцкий, 2022
Свидетельство о публикации №122101706444
Свидетельство о публикации №122101706444
Рецензии
