В кімнаті не світло, не темно, палає вогонь
Закрити всі вікна, і тихо таємно
Бувати у простірах своїх долонь
Чекати на літо, чекати на осінь, чекати весну
Плескати у вимірах своїх і досі
Невідомих комусь
Райдугою кольоровою мотатись на край світу
Цей вимір у собі я так люблю
Чому ти повинен бути тільки собою
Наче зроблений ти з крихкого кришталю
В тобі є гармат прицілений вистріл
Та леза гостра хода
У тобі живе ще колишня та чиста
Українська не русифікована душа...
В кімнаті просторо, я подих почую
Як завжди буває - візьму себе в руки
У сутінках спокою малюю танцюю
А ранком нові промандрую маршрути
В к мнат
© Copyright: Розалия Блюм, 2022
Свидетельство о публикации №122101700407
Свидетельство о публикации №122101700407
Рецензии