Так стало боляче на серці від туги.
Так стало боляче - повітря знов бракує.
По венах кров б'є в відображенні пітьми.
Сьогодні жовтень з лютим небо намалюють,
І буде грудень, Новий Рік, чужа зима.
Знов серце вистрибне, коли проб'є 12.
Коли ж закінчиться сувора ця війна?
Щоб можна було мого міста знов торкатись?
Так стало страшно, що без Харкова живу.
Я не живу, бо сім цих місяців існую.
Я в кожнім сні метро і дім мій впізнаю.
Ця невідомість підсвідомо світ руйнує.
З'їдає глибоко розлука з містом мрій.
Мені погано так, що сльози ллють сильніше.
Мій рідний Харкове - ти місто із віршів.
Моя душа тобою безперервно дише.
16. 10. 2022.
Мiсто з вiршiв
© Copyright: Татьяна Алексеева 17, 2022
Свидетельство о публикации №122101607702
Свидетельство о публикации №122101607702
Рецензии