Місто-воїн
Рано-вранці розрізали небо
громовиці московських ракет –
то недопалок ниций ганебно
розпочав свій кривавий бенкет.
Все палає, будівлі і хати,
школи, доки, дитячий садок.
Над убитим схилилася мати,
з нею плаче фабричний гудок.
Сипле смертю зі «смерчів» і «градів»
підлий ворог на місто моє.
Та потугам усупереч гадів
миколаївське сонце встає.
Рідне місто, катів не лякайся,
у окопи вдягайся і дріт.
Миколаєве мій, підіймайся –
вже орда біля самих воріт!
08.03.2022
http://maysterni.com/publication.php?id=155413
Мiсто-воiн
© Copyright: Олександр Мачула, 2022
Свидетельство о публикации №122101304707
Свидетельство о публикации №122101304707
Рецензии