Золотава осінь знову завітала,
Принесла гостинці: дощики й вітри.
Та усім довкола щедро роздавала,
Впевнено заходячи в садки та двори.
Дав Господь їй право все пофарбувати
В кольори яскраві цей похмурий час.
Все ж повинні в серці ми надію мати,
Щоб могла зігріти вона в смутку нас.
Все мине... і осінь в соковитих барвах,
І зима пухнаста з білим комірцем...
Тільки не минеться в світі Божа слава,
Все, що пише в зошит Вічність олівцем.
А життя коротке, та стрімке доволі...
Ми тут тільки гості - теж на певний строк,
Щоб здійснити Божу досконалу волю,
Кожен день ми в Небо робим віри крок.
Не живіть минулим, не живіть майбутнім...
Є у вас СЬОГОДНІ... дякуйте! живіть!
Нехай це "сьогодні" стане незабутнім,
Бо важлива в Бозі кожна наша мить!
18 вересня 2022 р.
Золотава осинь знову завитала
© Copyright: Валентина Коц, 2022
Свидетельство о публикации №122101204838
Свидетельство о публикации №122101204838
Рецензии