Лiтавиця... Пер. Риммы Батищевой

      Ще Осінь барвить клени за вікном...
      Ще промінь Сонця в кронах радо бавиться...
      Замовк, нарешті, часу метроном -
      То, може, втіху подала літавиця?,*
      
      Це зіркою мені вона спада,
      Розвагу подає у сні щасливому -
      І відступають смуток та біда
      В моїм учнівстві вперто невтолимому...

      А вдень - узнову сірий дощик лляв...
     "Чи Бог - напутник?" - знову я журилася...
     "Чи недаремно досі Він зволяв,
      Аби натхненням сонячним корилася?"

     Візьму собі за звичай віршувать,
     Творить молитву на пізнання істини,
     Щоб поміччю Згори урятувать
     Болючу душу...Днинами безлистими,

    Як дихаю, навчуся, врешті, жить,
    І слухатися серця - з ним дружить!


                Перевод - Риммы Батищевой


Как красит осень клёны за окном…
Ещё луч солнца в кронах забавляется…
И времени умолкнул метроном –
То, может, радость принесла летавица?

То падает ко мне она звездой,
Забаву подаёт во сне интимную –
И я на время расстаюсь с бедой,
Стремлюсь в учёбе быть неутомимою…

А днём опять всё дождик поливал…
«То Бог – наставник?» – снова огорчалась я…
"Напрасно ли всегда меня спасал,
Чтоб пылко вдохновенья не лишалась я?»

Возьму себе обычай рифмовать,
Творить молитву на познанье истины.
Чтоб с помощью Создателя спасать
Больную душу… Днями, столь безлистыми,

Так, как дышу, смогу, в итоге, жить,
послушной сердцу быть и с ним дружить!

* Літавиця
От і стала вона Літавицею, що спадає з неба блискучою зіркою на землю в те місце, де жорстокі та несправедливі люди мучать або знущаються над іншими людьми. Летить вона ясною зіркою, яку ми часто бачимо увечері. Поспішає вона на поміч нещасливим, подає їм утіху в добрій надії, подає їм розвагу в щасливому, радісному сні, стоячи вночі над ліжком мученика. Й тим бере на себе частину його горя, полегшує його страждання. «
— Василь Королів-Старий, Казка "Літавиця"

на фото - відпочинок за містом, 11 жовтня 2022 р.