Та не один, ти, дощику

(Продовження до вірша"Дощ танцює"
До рядків:
Лягаємо спати,
А він за вікнами,
- один... )

Та не один, ти, дощику,
Бо вітер, -  є твій брат,
Земля, - то наречена
Повітря, то є - сват.

Дерева, трави, квіти,
То рідні ваші діти.
Струмки, річки, моря, -
То ваша все  рідня.

Небесний океан, - твій тато,
А сонце в високості, то є,-
                мати.
Хмарин різноманіття і
                краса,-
Домівка то твоя.

Повітря, світло і тумани
Теж вірні друзі і брати.
У злагоді існуєте
Вона і він, і ти.

В гармонії, любові
І в єдності буття
Існує вся природа
І, ти, - її дитя.

В повітрі, ти, літаєш,
З хмаринами танцюєш,
З вітрами теж змагаєшся,
На землю опускаєшся.

Або ж шумиш стіною
І зливою-рікою,
З землею обіймаєшся,
В обіймах засинаєш,
Або ж і зовсім танеш.

Чи озером великим,
Рікою станеш.

І знову по краплиночці
Збираєшся в хмариночки
І дощиком рясним
Знов линеш до землі.
Значущі справи всі твої.

Коли нема, тебе,- чекають,
Як з'явишся, - тікають.
Про тебе всі все знають,
Добра, вам всім, бажають.

               09;10.22
               Ильинский