Мiй Данте

Ви
Тисячма очей, рук (здебільшого блискуче наманікюрених)
Гортаєте мого Данте.

Я відчуваю це крізь сон.
Коли Ваші руки
Затуляють вогненну безодню,
Скільки тисяч душ
Переймаються про вас?

Морські вітри,
Камери відеоспостереження,
Як чорні перлини XXI ст.,
Як стилізація вірності
Слову й справі.

Мій Данте,
Чий голос перевтілився в майстрах пера,
Акторах й акторках малих та "Диких" театрів,
Якими лісами блукає наразі його душа?

Я вичитую присутність змальованих ним янголів та демонів
У черговій пастці філософії щастя та болю,
Де щастя й розмаїття - Данте у лавровім вінку,
А недоля як свобода, доведена до абсурду -
Сковорода й Шампольон.

Шлях науки -
Туга пізнання,
Ідейний фанатизм,
Екзистенційна самотність
Та легкість ходи,
Як у Сунь-Цзи та Кастанеди,
Розкіш самовираження,
Як у Геродота й Страбона,
Свобода й тягар вибору,
Як у  Нельсона Мандели та Малали Юсуфзай.

Ліс пізнання -
Мов нетрі сучасної соціології,
Як безальтернативність
Практичної незастосовності
Біхейвіоризму.

І дійсно, що таке Фройд
На тлі Сенеки?

І головне: 
Шепіт лісу
Є альтернативою благословенній тиші.