Полинули думки у височінь,
Полинули туди, де знайдуть спокій.
Заплющив очі, зможу відпочить -
Звучать громи та блискавки допоки.
Сховаюся в долонях Тата я...
В Них стільки є тепла, стільки турботи.
В руках Тих доля зболена моя,
Мелодія її в небесних нотах.
Мій Отче, збережи мене від зла,
Щоб серце від ударів не стверділо.
Та часточкою світла я була,
Прощала, турбувалась та любила.
Так робиш Ти... для добрих та для злих,
Ти людства навпіл ще не розділяєш,
Даючи шанс змінитися для всіх -
Ти особисто справу з кожним маєш.
А я не більша від Твоїх мірил...
У Всесвіті маленька, як краплина,
Й не хочу надломити віри крил
В лиху та темну цих часів годину.
Твій затишок таким жаданим є!
Тому думками й лину в синє небо...
Там серце заспокоїться моє,
Коли наблизюсь, Боже, я до Тебе!
30 серпня 2022 р.
Полинули думки у височинь
© Copyright: Валентина Коц, 2022
Свидетельство о публикации №122100907165
Свидетельство о публикации №122100907165
Рецензии