...а тиша знов за вікнами стоїть,
І шибки там розбиті, і ікони.
Хатинка десь під Києвом - вже не димить...
Але лишилась пусткою до скону.
Йшли свинопси, їх випустили з псарні,
Через ліси, і села українські гарні...
І заздрили, що ми не так бідуєм, як вони.
Палили й нищили все - наче дикі кабани...
Навала орків... Бідніє рідний край...
Та не надійся московит на успіх - землю рий й втікай!
Ми вистоїм! Хоча й багато втрат,
Але у нас і бабця з бутлем - той іще солдат!
...і знову дрони, хай же йому грець!!!
Вже уривається народові терпець.
Хоч із рушниці, хоч з дробовика,
та зіб'ємо ми дрони - вдача в нас така.
Ми відбудуєм села, приберем міста.
Розквітнуть знов оселі - в нас сила є свята!
За нами Бог, і ПРАВДА, за нами - цілий світ!
Ми вистоїм, розквітнем! Ми неспалимий квіт!
неопалимий цвiт
© Copyright: Лидия Ковтун, 2022
Свидетельство о публикации №122100906909
Свидетельство о публикации №122100906909
Рецензии