Повертай добро, любов...
Чом ти плачеш та скулиш?
Та не визнаєш провини
В тому, що сама грішиш?
Ти синів своїх хоробрих
Відправляєш на війну...
А сама під Вашингтоном
Забуваєш про весну...
Ту Святую Перемогу,
Що тоді здобули ми...
Не до миру ця дорога...
Краще від гріха піти!
Молода, красива, вільна!
Вірю, станеш жити знов...
Тільки, ненько Україно,
Повертай добро, любов!!!
Свидетельство о публикации №122100902459