В минуле йде моя Епоха…
В тумани йдуть мої міста…
Уходять друзі-випивохи…
Горілка вже не як вода…
І на табличках рідних вулиць
геть зовсім інші імена…
В країні, часом, ти - прибулець...
Між багатьма - стоїть стіна…
А небо хлебчуть хмарочоси…
Блакить все вужче проміж них…
Але Життя шепоче: Досить
чудес у неї задля всіх
де розплітають Сонцю коси
світанок та дитячій сміх…
Дива - все більш многоголосі…
І глибше воля дум моїх…
Епохич
© Copyright: Юджин Папуша, 2022
Свидетельство о публикации №122100605120
Свидетельство о публикации №122100605120
Рецензии