Винахiдник лука
В мої малі роки
Самі собі цю "зброю" старовинну
Робили хлопчаки.
Зігнути гілку легко і малому
Хлоп`яті об стегно.
А вже якщо зігнуло, то потому
І жилою стягло.
Стріла дитинства нашого в повітрі,
І вітер - навздогін.
Кмітливий хлопчик бавився й не відав,
Що винахідник він.
Не знав, який достоту небезпечний
Цей винахід. А день
Пішов за сонечком. Впав тінню вечір.
Навкруг анітелень.
Був вечір з луком-місяцем. Він вистрілив -
І впала зірка в діл.
Подумав хлопчик: "Значить, зорі - вістря
Небесних срібних стріл?"
І просто неба винахідник лука
Ліг в запашну траву
Й заснув, нап `явши на коліно руку.
Як тятиву.
2013
Свидетельство о публикации №122100604020