За вікном каштани обсипались,
вже з руки злетів останній палець.
Не двірник – митець печаль змете
в товариство листя не смутне.
Симпатичне молоде насіння –
карооке, гіркоїстівне –
зношені емоції здійме
на вершину, та на жаль насильно.
В канонаді лазив безпорадним,
утішався: не високоточним
обпекло стегно смачним снарядом.
Ще й іржаво-золоті листочки
мчалися кометами упертими.
Під метеоритами бродив,
де з каштанів падали плоди
в спориші рошенками-цукерками.
Жовтень 2022
Твiр про двiр
© Copyright: Игорь Герасименко Кременчугский, 2022
Свидетельство о публикации №122100506133
Свидетельство о публикации №122100506133
Рецензии