ПЕТРУСЕНКО ОКСАНА
Люблю лежати на траві,
Цікаво так дивитись в небо.
Послухати пташиний спів,
Дзвінкий, та радісний у небі.
І це сьогодні все моє,
Я так природою чаруюсь.
А серце просить ще, ще, ще,
Щоб задержати мить і Юність.
Збираю квіти польові,
Плету віночок на голівку.
Стаю я схожа в убранні,
На милу, щиру Українку.
Та ось з душі лунає спів,
Немовби щастя процвітає.
Тече Дніпро, серед степів,
Мене до себе притуляє.
Столітні Верби, та Дуби,
Ростуть високі берегами.
Блискучі хвилі по воді,
Біжать, спішать в далекі далі.
Колись отак моє життя,
Обірветься… як за горою,
Сідає сонечко… а ніч,
Вкриває чорной пеленою..
12 листопада 2021 року.
Петрусенко оксана
© Copyright: Алексей Кириченко 11, 2022
Свидетельство о публикации №122100503425
Свидетельство о публикации №122100503425
Рецензии