Митт в сть
Крок до зір,
Невипадковість неповторних гір,
І дотик Ваш. У погляді - вогонь,
І чистота свідомості у снах.
Легким, примарним дотиком долонь
Долаючи бажання, сум і страх
Душа, мов поневолена струна,
Тягнеться вгору.
Море - ніби диво,
І поцілунків життєдайна злива
У неба хащі падає, як сон,
Така легка, невпинна та мінлива.
Свидетельство о публикации №122100407422