Вадим Тишин. Всё родное. Рус. Бел
Небесам потворствует,
тени навострили лыжи,
больше скромничают, ближе –
свет как есть упорствует.
Листьев трепет не смущает
осени кампанию,
ветки низовой качает,
зримо – знаково – прощает
вточь по предписанию.
Воздух озорует хладный –
преподать дыханию
сентября урок наглядный,
спрятать в шкаф костюм парадный,
удружив гулянию.
Лес узорностью гордится,
золотой блестя канвой,
будет вынужден смириться –
как изгою обнажиться,
зимний упредив конвой.
Чертит осень вязь маршрута:
пасть к ногам ковром земным,
в меру жизни планы спутать,
штурмом не взяла простуда,
явью загордились сны.
Город к вечеру – с почтеньем –
бремя выдохнуть забот,
приготовить чай с печеньем,
выставить коньяк леченьем,
оптом грусть пустив в расход...
Светлячок в душе родится,
полутьме предъявит счёт,
в отчем доме сердцу биться
и со страхами не сжиться,
здесь любовь мирская ждёт.
23 сентября 2022, Москва
* * *
УСЁ РОДНАЕ
Дзень ідзе мякчэй, цішэй –
Нябёсам патурае,
цені натапырылі лыжы,
больш сціпла паводзяць, бліжэй –
святло як ёсць упарціцца.
Лісця трапятанне не бянтэжыць
восені кампанію,
галінкі нізавой качае,
бачна – знакава – прабачае
нібы па прадпісанню.
Паветра свавольнічае халоднае –
падаць дыханню
верасня ўрок навочны,
схаваць у шафу гарнітур парадны,
удружыўшы гулянню.
Лес узорнасцю ганарыцца,
залаты блішчучы канвой,
будзе змушаны змірыцца –
як ізгою агаліцца,
зімовы апярэдзіўшы канвой.
Красліць восень вязьмо маршруту:
пашча да ног дыванам зямным,
у меру жыцця планы зблытаць,
штурмам не ўзяла прастуда,
явай заганарыліся сны.
Горад да вечара – з пашанай–
цяжар выдыхнуць клопатаў,
прыгатаваць чай з печывам,
выставіць каньяк лячэннем,
оптам сум пусціўшы ў выдатак...
Светлячок у душы народзіцца,
паўцемры прад'явіць рахунак,
у бацькавай хаце сэрцу біцца
і са страхамі не зжыцца,
тут каханне мірская чакае.
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №122100302023