Спочатку дощ за вмерлих голосив,
потОму вітер листя рвав зі злості...
ми всі на цьому світі тільки гості,
погрязли в суєті допОки сил
вділяє Бог.
В затишшя час упевнені в собі,
щоб потім щосильніш розбити лоба
і плакати з дощем серед гробів
й боятися зробити нову спробу
змінити щось.
Лише Любов нам душу розкрива!..
Лише Любов від розпачу борОнить!..
Ми, наче у дубів могутніх, крони;
ми, мов поспілі колоски в жнива,-
прекрасні в цілості.
Лише Любов
© Copyright: Ева Сокол 2, 2022
Свидетельство о публикации №122100206284
Свидетельство о публикации №122100206284
Рецензии