Захмарене небо, заплакані очі,
Здається, що біль - безкінечна ріка.
Зломити, принизити ворог нас хоче,
Щоб доля була, як той полин, гірка.
Але той вогонь загартовує віру
Незламну у Бозі, бо Він є за нас.
Він Сам покладає всім іспитам міру,
Пройдемо й дістанемо злагоди час.
Бажає Господь, щоб усі пробудились,
Та руки до неба в молитві зняли.
Тоді покладеться на землю ще милість,
А ми б перемозі радіти змогли.
Нам варто задуматись, варто спинитись,
Якщо десь у сумнівах серце блука.
Якщо навчимось перед Богом журитись,
То дух наш підніме могутня рука.
Захмарене небо, заплакані очі -
На посмішки щирі замінить Ісус.
Тож заклик лунає із неба охочим,
Шукаймо спасіння, поки б'ється пульс!
Захмарене небо, заплакан очи
© Copyright: Валентина Коц, 2022
Свидетельство о публикации №122100107425
Свидетельство о публикации №122100107425
Рецензии