Листя покидає крону,
навіває сум
і краплини синього туману
низкою відлунь.
А ясен, червоніє знов.
Здіймає вітер віхолу в саду старому
і липне листя мокре на вікно,
збігає час по людному перону.
Осіння ніч за місячним вікном,
кому безсоння, кому сон глибокий.
Із теплих слів в холодну осінь,
натужно пишуться віршовані рядки.
А в небі місяць,
як білий лебідь,
мабуть лебідку загубив...
Червоне листя і латаття...
І час до тебе, пішої ходьби…
Осiння нiч за мiсячним вiкном
© Copyright: Галина Би-Локур, 2022
Свидетельство о публикации №122100102186
Свидетельство о публикации №122100102186
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.