Мисто Марии - Азовсталь - полк Азов

1.

Немов перелітні птахи повертались,
Але в синім небі були не птахи.
Фальшиві спасителі вже не ховались,
І падали з неба на наші дахи.

Війна підійшла до батьківської хати:
Зруйноване місто і всі надбання;
А сад молодий, що почав прокидатись,
Повік вже не вдягне весільне вбрання.

Приспів:

Не клич мене, мамо, до себе, не варто!
Чи, може, я тебе почув у півсні?
Бо я з побратимами разом на варті,
Де сни чорно-білі за щастя мені.

Як ти, моє узбережжя Азову?
Вкотре до тебе ведуть мої мрії,
Втім залишаюся знову і знову
В серці сталевому міста Марії.

2.

Немов хмарочоси із попелу й диму
Злітають угору, і неба нема,
І падає попіл від Львова до Криму,
Немов серед літа панує зима.

Змішалася кров із землею з корінням,
Хтось дивиться в небо, як те немовля,
А з неба спадає метал і каміння,
І може вже пухом йому ця земля!?

Приспів:

Не клич мене, мамо, благаю, не треба!
Тримаюся з честю і страху нема!
Не здамся, а згину – побачу вже з неба,
Що всі наші смерті були недарма.

Як ти, родимий мій берег Азову?
Вийти до тебе все менше надії,
Бо залишаюся знову і знову
В серці сталевому міста Марії.

3.

Затьмарило чисту блакить акварелі,
Та гуркіт снарядів нітрохи не вщух.
Чи ще доведеться в батьківській оселі
Відчути той запах опісля дощу?

Не встиг я надихатись свіжим повітрям,
Та в мить захлинувся на цій мілині,
Мені недостатньо одного століття,
І тисячу років замало мені!

Приспів:

Поклич мене, мамо, будь ласка, благаю,
Як звала додому в дитинстві тоді.
А я все не чую, бо з друзями граю,
І час нескінченним здається мені.

Я залишаюся знову і знову
В серці сталевому міста Марії.
Знову побачити берег Азову
Ще залишається трохи надії…

24.08.2022

История создания стихотворения:

Посвящается защитникам Мариуполя.
Фото: Дмитрий Козацкий. Дмитрий Козацкий на «Азовстали», 16 мая 2022 года.