Вогняні жнива
Розірваних часів не зшити.
Не розміновані двори.
Серед болиголову жито
Колосся тягне догори.
Женуть війну ген з поля бою,
Жнуть хлібороби без броні
І залишають за собою
Лише підпалини стерні
І світла золотаві латки,
Щоб не настав голодомор.
Несуть зернятко по зернятку
Невтомні руки до комор…
Тут кожна п'ядь землі мізерна
Годує переможні дні,
І падають в засіки зерна
Неначе зорі розсипні…
Вогняни жнива
© Copyright: Ирина Юрчук, 2022
Свидетельство о публикации №122093004116
Свидетельство о публикации №122093004116
Рецензии
