Не Авраам

Не Авраам… Ні мудрості… ні сили
без неї жити… В рештках відчуття
реальності зламались віри крила
й душа віддалась хтивості буття…

Думки нечутно бігають по колу
рождених стадом чорних спонукань,
і той, хто мріяв виключно про соло,
став фоном стоголосих причитань.

У скалках ночі, зібраних докупи
бадьорим ранком, сховане від всіх,
його проміння ледь помітним щупом
окреслило дисконт на древній гріх.

Холодні люди знову розіп’яли
воскреслого для кожного Христа,
і витягли чергового баала,
з руїн бажань. Минулого вуста

промовили катрени молитовні
і змовкли геть, напевно, вже навік,
бо той, кому лен сни - єдинокровні
брати і сестри, втратив час як лік

від вічно хворобливої надії
на те, що людство - задуму вінець,
який ніщо із третьої не звіє,
з початку склавши жертвенний кінець.

Осінні рими тягнуть звично жили,
а він все зводить завтрашні мости.
Не Авраам… Ні мудрості, ні сили
без неї жити… Господи, прости…