Нехай не надовго… Нехай лікуватись…
Нехай очманілим від жахів війни…
Малий, ти приїхав з вінцем сивини
із шостої в свому безумстві палати…
Стоїш усміхнений… Говориш тихенько…
Чорнющі очиська вдивляються в світ…
Лен двадцять… лен двадцять бездосвідних літ,
а ти вже воюєш за вільную Неньку…
Щодня помираєш… Щодня воскресаєш…
Щодня божу душу кладеш на вівтар…
І цей непомірний для серця тягар
в долонях несеш і долонями краєш…
Бо ти не схилився… І ти не злякався…
Не впав на коліна… не здався… не вмер…
Ти просто зійшов із обстріляних сфер,
де тільки зі смертю по суті і знався…
Та все буде добре… І все буде в мирі…
І все повернеться на кола буття…
Бо ти… ти і є наша віра в життя,
яке я читаю щоранку в Псалтирі…
Повернення
© Copyright: Александр Ноцкий, 2022
Свидетельство о публикации №122092601928
Свидетельство о публикации №122092601928
Рецензии