Не залишай мене, коханий.
(Леся Краснодубець)
Не залишай мене, коханий.
Через болота,
Навпростець,
Де кущ ліщини
Стегна рве
І пугач з жовтими очима
Сміється так,
Що лячно стане
І найлютішому в проклятті ...
За руку ти мене веди.
Від болі,
Відбитку біди,
Полону жахів.
Так, самотня
Стою в безкраїм тім болотІ.
Наосліп...
Голос твій лунає,
Душа моя,
Твою шукає.
Як зимно...
Тіні провидіння
Крокують за моєю тінню.
Там де лишаються сліди -
Болотні мавки і русалки...
Вони у пеклі теж були
В страху із сивого полону...
Журба,
Навіки відійди!
Я голос твій почути хочу,
І відлік часу зупинити.
Скажи!
Повірю...
День настане -
Поля квітучі оживуть.
І ти повернешся...
Так, знаю...
І я сильнішою теж стану.
Обіцяю.
26.09.2022
Не залишай мене, коханий
© Copyright: Леся Краснодубец, 2022
Свидетельство о публикации №122092601669
Свидетельство о публикации №122092601669
Рецензии