Осiнь, вже куди не гляну

осінь димна,
срібні нитки,
із мережив ланцюжок,
павутинка, павутина...
а тривоги ці за що...

сині марева туманів,
сиві моросі дощу.
Осінь, вже куди не гляну.
Хочу, щоб і ти відчув,

сині вогники
тюльпанів
і не так для ради годи...
Може мрія то є давня,
але в ній... є я і ти.


Рецензии