Сім довгих місяців, як йде моя війна.
Моя війна, яка помножена на долі.
Я відчуваю на душі поріз від скла.
Подряпин безліч біля неба та у полі.
Сім довгих місяців - здається, що я сплю.
Це сон кошмарний і ніяк він не скінчиться.
Несамовито рідний Харків я люблю.
І Новий Рік, коли нема безсоння, сниться.
Сім довгих місяців - чуже все навкруги.
Повітря інше, інше сонце, запах квітів.
В трамваї харківському ще мої думки.
Перед очима мій театр, поезій миті.
Сім довгих місяців - і ниє серце враз.
Додому хочеться, так хочеться додому.
В моєму Харкові лунає теплий джаз.
Ще зовсім трохи - і зустріне Харків вдома.
25. 09. 2022.
7 мiсяцiв вiйни
© Copyright: Татьяна Алексеева 17, 2022
Свидетельство о публикации №122092503788
Свидетельство о публикации №122092503788
Рецензии