Не божеволіють зненацька.
Так просто бог не відпуска.
Навіть, коли уже вар;ятьска,
вона ще божеська душа.
Лише орда тече прожогом.
Не переможе досхочу,
доколі душі чисті з богом
єднають струмені дощу.
Доколі пламеніють мальви
і в серці теплиться вогонь
тужавий, стусовий, стожальний -
розсудок лине до бездонь.
А, десь, на перехрестях голих,
де точок зору геть нема,
так безнадійно, так прокволо
нуда блаженних обніма.
про розсудок лине до бездонь
© Copyright: Цветков Александр, 2022
Свидетельство о публикации №122092403959
Свидетельство о публикации №122092403959
Рецензии